Asia (SG, LK, KH, LA, TH, MY). How to

7

Квитки та перельоти

Взагалі, вся моя подорож почалась з того, що я побачила про акцію від AirArabia – квитки Київ-Коломбо-Київ за 220 євро. До цього мене вже не раз відвідували думки взяти відпустку далеко-далеко та надовго. Надовго, в моєму розумінні – місяць-два. За таку ціну були “плаваючі” дати – треба було їх ловити, постійно змінюючи та оновлюючи дати прильоту та вильоту. Дуже часто траплялись квитки з проміжком десь в пару тижнів, але мені таке не підходило – і от врешті знайшлись на півтори місяці (на дати майже за півроку). Спершу я планувала поїздку на півтори місяці, але після декількох днів на Шрі Ланці поміняла квитки на місяць. Аж занадто культурний шок був. Аж занадто. Але про це в іншій історії 🙂 Рейс був з пересадкою в Шарджі тривалістю в 1:40 в одну сторону та в 1 годину назад. Транзитні візи для Еміратів не потрібні, тільки контроль речей при пересадці. При перельоті з Києва до Шарджі літак здійснив посадку навіть трохи раніше, тому я ще десь з півгодини між рейсами гуляла по трансферній зоні. Назад літак з Коломбо до Шарджі затримався десь на півгодини, тому часу було от просто впритул. Довелося пролізти на контролі “тільки запитати”, та вцілому дуже пришвидшити темп.

Взагалі, у Ейрарабії є 2 рейси між Коломбо та Шарджою та 1 між Шарджою та Києвом. Виходить 2 варіанти пересадки: 1:40 та 1 година. Тому зворотньої дороги у випадку запізнення треба буде чекати, як мінімум, наступного дня. Хвилювалась щодо годинної пересадки, але на багатьох форумах писали щось типу “та не переймайтесь”, “без вас не полетить”. Але я все ж таки зробила висновок, що без мене полетів би. Більшість українців летить тим рейсом, де довша пересадка, але така стиковка і виходила дорожче. Нашим же в основному летіли місцеві індуси чи араби, і 10-15 українців вже останнім автобусом привезли від терміналу до вже заповненого літака, де всі розсілись по місцях. І у мене залишилась підозра, що дехто все ж таки не встиг (разом з багажем цих 10-15 людей, якщо, звісно, він не летів попереднім рейсом).

Вже в Азії я літала AirAsia та пересадковим хабом був Куала Лумпур. Квитки купляла за 4-5 місяців до вильоту. Ціни, в принципі, цілком нормальні – від 16-17$ (Куала Лумпур – Сингапур) до 60-70$ (Куала Лумпур – Коломбо). Аіразія, на моєму досвіді, найлояльніша авіакомпанія до ручної клажі. Вони дозволяють брати 2 сумки: одну – на багажні полиці над сидіннями, одну – під сидіння перед пасажиром. При чому у мене ці сумки були нормальних таких розмірів із перевісом у кілограмів 4-5, але жодного разу їх ніхто не міряв та не перевіряв. Спілкуючись з декількома європейцями, чула думку, що з ейразією ніколи не знаєш, що буде (переноси та відміни). Але щодо моїх бронювань, то за час від придбання до перельотів тільки один рейс перенесли на півдня в сторону. Ще було декілька некритичних змін на 5-10 хвилин раніше чи пізніше. Є мобільний додаток, через який можна зачекінитись та не йти до стійок, але у половині випадків все ж таки треба пройти контроль візи та документів.

Великі хаби-аерпорти в Азії доволі зручні – є де поїсти та де посидіти. Ті, що поменше, наприклад, в Лаосі чи Камбоджі, нагадують автовокзали десь в Луганську чи Миколаєві. Не вистачало бабок з пиріжками, але їх цілком компенсували таксисти. До речі, в Києві вони і не такі вже нав”язливі. Знову ж таки, з більш-менш великих аеропортів є зручний транспортний зв”язок з містом, в Лаосі та Камбоджі – тільки таксі. Під “таксі” маю на увазі як автівки, так і тук-туки та мотороллери. В декількох випадках, якщо вже дуже хочеться зекономити 5-8 баксів, то можна пройти пішки годину-дві, але треба бути готовим наковтатись жовтого пилу від дороги. Що ще відрізняє азіатськи аеропорти від європейських – кількість контролів речей. Тобто, якщо в Європі – це одна перевірка на паспортному контролі, то в Азії – по 2 (паспортний контроль, та, як правило, перед гейтом). На ШЛ – ще і на вході в аеропорт.

2.jpg

Транспорт

Шрі Ланка. Потяги – не можна купити квитки через інтернет, тільки подивитись розклад та вартість, квитки треба брати на місці. Місця поділяються на 1, 2 та 3 класи. З потягами у мене якось не склалась, їздила автобусами. Для автобусів чіткого розкладу не знайшла, по популярних напрямках (а їздила, по суті, тільки такими) вони відправляються кожні 20-30 хвилин. Їздила з кінцевої до кінцевої, тому вільні місця були, і тільки один раз автобус був дуже забитий, коли ледве вистачало стоячих місць, зазвичай було, де сісти тим, хто заходив серед маршруту. Один переїзд коштує в межах 0,5-1-1,5$. В принципі, якщо не було без решти, то кондуктори, які їздять разом з водієм по маршруту, її нормально дають, але одного разу про це довелось нагадати 3 рази в інший кінець автобуса. І до сих пір мені закрадається думка, що для білошкірих ціна трохи інша, ніж для місцевих, але це неточно. Через численні зупинки та серпантин між містами середню швидкість автобуса можна взяти в районі 30-40 км/год. Не знаю, коли перші та останні рейси, але, щоб вчасно кудись встигнути доїхати за день, то варто прокидатись о 6-7 ранку. Пасків безпеки, звісно, в таких бусах немає, двері часто відкриті протягом дороги, але це повністю компенсується буддійськими іконостасами з різноманітною підсвіткою з яскравими діодами, айнене-музикою та гучним клаксоном. До речі, на зупинках автобус повністю зупиняється тільки для європейців, місцеві обмежені в таких привілеях та дуже часто виходили та заходили майже на ходу. А на серпантині на особливо вузьких поворотах, зазвичай, проїжджав першим той водій, який гучніше робив клаксоном “фа-фа”. Вже під час другої поїздки у мого внітрішнього пдр-слухняного учасника дорожнього руху почало смикатись око.

Сингапур. По місту – автобуси/метро. Поїздка в метро – 1-2$

Куала-Лумпур. По місту – автобуси/метро. Поїздка в метро – 0,5-1,5$. Між містами – потяги та автобуси, можна купити квитки онлайн.

Лаос та Камбоджа. По містах – тільки тук-туки. Який транспорт, про що ви. Але цілком нормально було пересуватись пішки. Між містами – автобуси. Можна купити онлайн, але деколи це трохи дорожче, ніж на місці (як виявилось). В принципі, навскидку, в кожному хостелі можна було забронювати, сплатити за автобусний квиток до іншого міста. Також можна купити на вокзалі (але деколи вокзали розміщені далекувато від центру).

Таїланд. За 2,5 дні на Пхукеті толком так і не зрозуміла, що там до чого. На самому Пхукеті, як такого, транспорту не знайшла. Від Пхукета до Пхі Пхі курсують пару паромів, можна купити квитки в хостелі. Це все, що можу сказати про транспорт в Таїланді.

6

Житло

Я бронювала все через букінг. Зупинялась переважно в хостелах. Найдорожче житло було на Шрі Ланці – 10-15$ та в Сингапурі – 15$. Інші місця – 4-5$ за ніч. Мова йде про відносно великі міста (я би сказала, що про мегаполіси, але щодо ШЛ, Лаоса та Камбоджі – язик не повертається). Найдешевші варіанти починались з приблизно в 2 рази меншої ціни, але деколи це були просто кімнати з матрацами. На Шрі Ланці у кожному розміщенні десь та були комахи: в душі чи на кухні. Добре, що не бачила їх в кімнатах. Не кажу, що їх там не було, але я старалась – і наші життєві шляхи розминулись. Чи то в Куала Лумпру, чи то у Вієнтьяні бачила дохлих 3-сантиметрових тарганів (аж на пару хвилин відчула ностальгію за КПІ-шними гуртожитками). Я зупинялась в цьому хостелі на 2 ночі, і кожного ранку в душі на одному і тому ж самому місці лежав новий дохлий тарган. Можливо, це було місце для їх самогубств чи яма для скидання слабких представників виду, не знаю.

В принципі, багато подорожуючих бронюють житло вже на місці, за пару ночей до в”їзду, але це була моя перша поїздка в цей район, тому мені було стрьомно залишитись десь на вулиці в Камбоджійських трущобах.

5

Візи

Малайзія. Візи немає, але є обмеження на 30 днів. Правда, не знаю, чи за разове перебування, чи за півроку, як в Шенгені.

Шрі Ланка. Електронна або на кордоні. Перша – на 5 баксів дешевша (всі розцінки є на сайті, посилання на сайт у розділі посилань трохи нижче (ваш кеп)). Заковика в тому, що електронну можна відкрити тільки одну на один паспорт. Віза діє 30 днів та дозволяє 2 в”їзди в країну. Тобто, якщо потрібно 3, або більше 30 днів – то потрібна ще одна віза або подовження поточної (здається, це якось можна зробити, але не дізнавалась подробиць). Підтвердження електронної візи приходить майже миттєво, в той самий день. Навіть і не знаю, що треба зробити, щоб відмовили. З собою на паспортний контроль потрібно роздрукувати сторінку з відповіддю.

Таїланд. Посольство в Києві або на кордоні. В посольство потрібен стандартний набір документів (як на шенген), знаходиться воно біля НСК, прийом в порядку живої черги, але рухається вона доволі швидко. Перевага візи від посольства в тому, що вона коштує в 2 рази дешевше, ніж на кордоні (30$ проти 60$).

Лаос. Для українців – тільки на кордоні. Потрібно мати фотографії (звичайні, на візу) та 30+1$. Майже для всіх вона коштує 30 баксів. Для сусідніх азіатських країн – 40 (Шрі Ланка, Пакістан, ще хтось з того регіону – їх явно раді бачити в Лаосі), для деяких європейських країн – 35$ (мабуть, негласна оцінка заможності країн в очах лаосців). Деякі іноземці стояли в черзі без фотографій – і нічого.

Камбоджа. Електронна або на кордоні. Я робила електронну, щоб уникнути черг, хоч вона і коштує на 7$ дорожче. Візу потрібно роздрукувати в 2 екземплярах, перший віддаєш прикордоннику по прильоту, другий – на вильоті.

Сингапур. Нууу, а останок я залишила найцікавішу історію про те, як відкривати візу в Сингапур! Коротко: якщо ви жінка до 38 років, неодружена, їдете туди сама – то ніяк. Від слова “зовсім”. Посольства/консульства Сингапура в Києві немає, тому треба подавати через посередників, пересилаючи їм скани документів електронною поштою. Такого товстого пакету документів я ще не збирала ніколи, навіть на Шенгени. Звісно, я читала про цю проблему, але ж у мене нормальна робота, куплені квитки у різні парки розваг та музеї баксів так на 120, оплачений готель на 100%, та і взагалі все ніштяк. Але, ні – вирішили у посольстві. Вони навіть не розглянули мою заявку на візу. Тобто, вони не просто відмовили у візі, а відмовили у розгляді взагалі. За початковим планом я планувала поїхати туди майже на тиждень, але за відсутності візи довелось скоротитись до 3,5 днів – є фішка про безвізовий транзит для українців до 96 годин. Правда, не бачу тут логіки – тобто, якщо ти їдеш туди поблядувати заробляти нелегально гроші, то принципової різниці в 7 та 4 днях немає. Але обов”язкова умова такого транзиту в тому, що маршрут повинен виглядати як країна1-Сингапур-країна2. Саме так я і потрапила на 2,5 дні на Пхукет, бо це був найдешевший варіант. Ще один нюанс, що при реєстрації на рейс можуть бути непорозуміння з працівниками авіакомпанії (як дуже часто бувало з віззейром та транзитом через Лондон, коли не хотіли саджати на літак без візи), тому варто роздрукувати “виписку” з Тіматіка, що ви можете летіти безвізовим транзитом через Сингапур.

3

Гроші, готівка, картки.

Сингапур. Багато де можна заплатити карткою, майже всюди. Курс Сингапурських доларів в магазинах можна округляти 1:1, якщо купляти не на велику суму. Всі квитки (в парк розваг, якісь музеї, тощо) купляла заздалегідь в інтернеті.

Куала Лумпур. З карткою трохи гірше, ніж в Сингапурі, але все ж таки можна нею розрахуватись за метро чи продукти. Курс місцевих тугриків +- 4 за 1 бакс.

ШР, Лаос, Камбоджа, Таїланд. Потрібна готівка, картку майже ніде не приймають, та я і не використовувала її ніде, окрім аеропортів, щоб потім випадково з неї не щезли кудись гроші.

В Камбоджі всі ціни в магазинах, кафе і інших місцях вказані в баксах. Як правило, переважно ними дають решту, а центи – в місцевій валюті. У всіх інших країнах міняла бакси на тугрики. До речі, в аеропортах, як не дивно, цілком нормальний курс. На ШЛ він взагалі був кращим за той, що у місті. Інфляція місцевої валюти така, що ти стаєш мільйонером, а найдрібніші купюри, скажімо, в Лаосі, не набагато дорожче використовувати замість туалетного паперу, ніж купляти його. Не в ту “Братиславу” в “Євротурі” їхали.
В Таїланді курс майже 1:1 до української гривні.

1

Безпека і всяке таке

Сингапур. На в”їзді в Сингапур дають заповнювати еміграційну картку, на якій великими червоними літерами написано, що за провезення наркотиків – death penalty (тобто, смертна кара). І тоді відразу розумієш, що якось і на червоне світло не хочеться переходити, і квиточок на автобус краще купити. Взагалі, Сингапур – дуже жорстка країна в плані штрафів за все, що тільки можна: паління, сміття, плювки на вулицях та інше. Але в той же момент – це єдине місце в Азії, де об 11-12 вечора гуляла з дзеркалкою – і норм. Тобто, я цілком припускаю, що і в Сингапурі є своя локальна Троєщина, але в центрі все цілком нормально. За порушення еміграційних правил, здається, чоловіків навіть б”ють палицями (у жінок вибір між штрафом та в”язницею). Тобто, от проспали свій рейс при 4-денному транзиті – все, побили палицями (але це неточно).

Всі інші країни. Ну, якось, як в Україні, мабуть. Тобто, уявіть, що ви їдете в Київ туристом. Я б, наприклад, і на Солом’янці ввечері чи вдень не діставала і не перераховувала пачку баксів, не кажучи вже про більш віддалені спальні райони. Так само і там. І про слідкування за речами, і про клофелін у випивці з незнайомцями, і про гроші та телефони в легкодоступних кишенях – все як вдома, велкам хоум.

4

Корисні посилання

Автобус по Камбоджі
Автобуси (Камбоджа, частково В”єтнам та Тай)
Про автобуси з Лаоса
Про автобуси з Луанг Прабанга
Деякі мапи по Лаосу
Віза в Камбоджу
Віза на Шрі Ланку
Трохи про ланкійські потяги
Розклад та ціни ланкійських потягів
Про пересування по Камбоджі
Тіматік
Тіматік через сайт КЛМ

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s