Morskie Oko

DSC_0514

До Морського Ока в березні я потрапила доволі спонтанно – у мене протягом подорожі був вільний день в Польщі, а незадовго до цього я бачила це місце в якомусь топ-листі. Власне, саме впродовж цієї прогулянки Татри мене настільки вразили, що я так захопилась різними трекінгами – цей маршрут виглядав просто діаметрально протилежним за красою до підйому на Говерлу повз напіввирубані ліси та засрані бидло-туристами галявини.

Дістатись до Морського Ока доволі легко. Від Закопанського автовокзалу регулярно ходять маршрутки, починаючи від раннього ранку і годин десь до 7 вечора точно. Відправляються вони за наповненістю, але, так як в них всього місць по 15-20, а туристів багато, то це відбувається доволі часто. Їхати треба до кінцевої зупинки, Palenica Bialczanska, хвилин 40-60. Маршрутка коштує в районі 10 злотих, вхід на територію національного парку – 5 злотих (КПП прямо біля зупинки). Далі до Морського Ока йде 8 км асфальтованої стежки. Хоча навколо і неймовірні гірські краєвиди, ліс та засніжені скелі, відірватись повністю від цивілізації не вийде – на стежці просто величезні натовпи туристів (особливо в літню пору року), шляхом зустрічаються кафешки та біотуалети. На вході стоять візки з конячками, якими можна проїхати більшу частину шляху (мабуть, біля 5-6 км), але, як на мене, то сумнівне задоволення – коштує це в районі 120 злотих, а набирають людей вони доволі довго. Тому, якщо немає явних протипоказань до прогулянки в півтори-дві години, то цікавіше піти пішки. Десь на середині шляху зустрінеться невеликий водоспадик (Wodogrzmoty Mickiewicza), відразу після нього – роздоріжжя: широка асфальтована дорога ліворуч (з неї точно неможливо збитись) та вузенька маркована зеленим стежка праворуч – до Морського Ока та Долини П’яти Ставів Польських відповідно (про долину якось пізніше).

На березі Морського Ока є притулок та кафешка – можна перекусити чи попити чаю. В першій половині березня ставок був ще достатньо замерзлий, щоб перейти витоптаною стежкою прямо через нього. Зовсім небагато людей наважувались це зробити, тому якраз на середині озера майже нікого не було, та можна було зробити гарні фотки гір, які його оточують 🙂 Та взагалі, це просто неймовірні відчуття. Сама стежка – це були протоптані сліди, якими виходило йти майже слід в слід. При чому вони були достатньо глибокими, щоб в них збиралась вода. Я ще ніколи не почувалась настільки мізерною та безсилою перед природою істотою, як стоячи на середині цього озера, відчуваючи шквальні пориви вітру зі всіх сторін, сніг в обличчя та неосяжну масу води під ногами. Коротше кажучи, це треба просто відчути. Десь до середини шляху присутнє лише захоплення від всієї цієї величі навколо, потім стоїш трохи на середині – і сам собою заводиться моторчик в одному місці, щоб швидше дійти до берега з твердою землею. До речі, в місці, де біля притулку озеро переходить в річку, крига була вже трохи розтанута та поламана.
Обійти навколо озера – 5 км, в літню пору року цей шлях відкритий та веде до інших місць, щодо зимньої – не знаю, того разу я не йшла навколо нього, лише трохи зайшла в ліс. Ліс під снігом виглядав просто казково. Переходиш через місточок біля притулку, і тут – бах, зі всіх сторін раптово з’являється вкрите снігом, пухнасте гілля ялинок. Здавалося, що зараз вийде фавн та запросить на чай.
Ще, на підході до озера в теплі пори року можна зустріти майже ручних оленів. Я їх бачила 2 рази. Перший раз вони гуляли галявиною прямо неподалік від захоплених ними туристів. Їх всі фотографували, галасували – а їм хоч би хни. Наступного разу я їх бачила на невеличкому пасовищі біля дерев’яного будинку, з чого і зробила висновок, що вони – більш-менш ручні.

Коротко кажучи, це місце однозначно варте витраченого на нього часу 🙂 Але краще туди приходити або рано зранку, або вже ввечері. Бо в обід кількість туристів там просто величезна. Мабуть, біля копенгагенської русалоньки менше людей, ніж біля Морського Ока серед дня.

 

I found Morskie Oko quite spontaneously – I had a free day in Poland during my trip, and shortly before I saw this place in some top list. Actually, that is the walking when I was so impressed by Tatras that I became be so fascinated by the different trekking routes. This route lookes diametrically opposite to Hoverla’s rising through the felled forest and dirty hills.

Getting to the Morskie Oko is quite easily. Minibuses run from Zakopane on a regular basis, from early morning to around 7-8 pm. You have to go till the last stop, Palenica Bialczanska (40-60 minutes). Minibus costs around 10 PLN, the entrance to the national park is 5 PLN (checkpoint is right near the stop). Then there will be 8 kilometers of the asphalt trails. Even though incredible mountain scenery around, forest and snow-covered cliffs, you will not switch off totally from civilization, there are large crowds of tourists (especially in the summer), cafes and biotoilets. There are the carts with horses near the entrance, that can drive the most part of the way (probably the distance is about 5-6 km), but as for me, it is dubious pleasure. So, if there are not any obvious contraindications for half or two hours of walking, it is more interesting to go on foot.

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s